- 37
Кілька останніх місяців ми спостерігаємо, як ціни на газ ростуть, люди виходять на мітинги, а уряд робить спроби врегулювати процеси ціноутворення. Тому ми отримали суттєву різницю між січневими і лютневими цінами. Але що до цього призвело?
Запущений в серпні 2020 роки ринок газу показав, що в Україні є системна проблема з монополіями компаній по областям. За новими правилами, ціни на газ встановлюють газові споти в ЄС. І ті компанії, які зробили великі закупівлі за зниженими цінами, все одно керуються змінами тарифів в Європі. Вони дивляться на тарифи минулого місяця від хаба в Нідерландах або Німеччині і виставляють по ньому ціни на наступний місяць в Україні.
Оновлення тарифів, інформування про них має відбуватися 25 числа кожного місяця. Це, в свою чергу, також впливає на те, скільки люди будуть платити місцевим Теплокомуненерго. Ще одна деталь - відділення плати за доставку, яку здійснюють ГРС.
У кожному обласному центрі є один або кілька трейдерів газу і, як правило, одна ГРС. По всій країні свої послуги надає «Нафтогаз України». Тому ціни відрізняються не тільки по регіонах, але і в межах окремо взятого міста. Індивідуально встановлюються ціни для тих, у кого немає лічильників: з газовим водонагрівачем, індивідуальним опаленням або без них. Теоретично люди можуть перейти до іншого постачальника, лише подавши документи - можна навіть онлайн.
Но здесь появляется сразу несколько факторов. Первый - недостаточно налаженная коммуникация с гражданами в правах и выборе. Людям не объясняют, насколько просто сделать переход на ГОСУДАРСТВЕННОМ уровне, а Местным компаниям, с Которым были заключены договоры, просто невыгодна экономическая грамотность клиентов. Но если молодые могут сесть и за вечер во всем разобраться самостоятельно, то пенсионерам это недоступно. Плюс к этому - в семьях на несколько поколений документы на жилье и поставки коммунальных услуг оформлены как раз в патриархов, а со своего банковского счета оплачивают их молодые - здесь могут возникнуть дополнительные трудности.
Результат - выбор без выбора, монополия местных трейдеров и цены до 10-11 грн за куб по состоянию на декабрь-январь. И они Должны были только подняться. Но очередной локдаун, последствия Пандемия и предыдущих ограничений для бизнеса, кадровые изменения в Министерство привели к тому, что тарифы на февраль и март установлены на уровне 6,99 грн за кубический метр газа. А цена за доставку должна быть НЕ выше 1,79 грн.
Втручання держави було продиктовано безпідставним підняття вартості постачальниками і великій різниці по областям - при тому, що європейських постачальника тільки два, і ціна не так сильно коливається. Ця цифра не випадкова - саме 6,99 грн за куб просять в Херсонській області в січні. Виходить, Херсон можна платить стільки, а у Львові, наприклад, потрібно за кубометр віддати майже на 4 грн більше.
Звичайно, трейдери почали скаржитися на втручання в ринок газу і погрожують судом, але з іншого боку, є Антимонопольний комітет. І в уряді в цілому, і в профільному міністерстві визнали, що подібне ціноутворення - системна проблема, і тут потрібна державна регуляція для захисту побутових споживачів. Але також потрібен час для збільшення конкуренції між компаніями, роз'яснень прав і можливостей людям, щоб зробити їх менш вразливими перед газсбитамі.
