- 120
Ми вдячні Вам за те, що Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики звернув увагу на проблемні питання до Закону № 481/95-ВР, щодо отримання ліцензій на зберігання пального для власних потреб. Наша компанія ТОВ «УКРАВТОНОМГАЗ», що керується європейськими принципами та стратегією боротьби з тіньовим ринком, не могла не відреагувати на недоліки в даному Законопроекті.
ТОВ «УКРАВТОНОМГАЗ» отримує велику кількість звернень підприємств агропромислового комплексу та харчової промисловості з проханням звернути увагу на неможливість отримання ліцензії на споживання пального в період до одного місяця. Підприємства, які втратили надію бути почутими законодавчою та виконавчою гілками влади, просять відмінити ліцензування для споживачів палива, так як це спричинить масове зростання тіньового ринку нафтопродуктів.
Багато хто нас звинувачує в маніпуляціях з забороною видачі ліцензій на зберігання палива від ДФС та можливого початку паливної кризи. Але це була не маніпуляція, а бажання привернути увагу в першу чергу до проблем законодавства. Так, дійсно, ДФС не можуть заборонити видачу ліцензій, але фактично більшість агропідприємств не зможуть її отримати. Ми також розуміємо, що паливної кризи не буде, а ринок просто «піде в тінь». Ми підтримуємо прагнення паливних асоціацій України до легалізації всіх пунктів прийому та зберігання палив. Але, на сьогоднішній день, непрозорість та неможливість отримання всіх дозвільних
документів на будівництво спричинить додатковий тиск правоохоронних та інспекційних органів. Введення ліцензій на зберігання пального можна розглядати тільки після усунення всіх проблем, пов’язаних з будівництвом резервуарів для зберігання нафтопродуктів. Ми не саботуємо запровадження модернізованої СЕАРП, яка повинна працювати з 1 липня 2019 року, але ми проти ліцензій на зберігання пального для суб’єктів господарювання, які використовують паливо для власних потреб.
В 2016 році наша компанія одна із перших помітила помилки в змінах до Податкового кодексу стосовно так званого «роздрібного акцизу». У місячний термін ми організували всеукраїнський форум «Облік нафтопродуктів 2016» (http://www.oilforum.com.ua). На жаль, зараз немає ні коштів, ні часу на масштабне обговорення, тому в даному листі коротко викладемо проблематику помилок до Закону № 481/95-ВР.
Відомо, що суб’єкти господарювання повинні подати такі документи для отримання ліцензії:
1. Заява на отримання ліцензії;
2. Копії документів, що підтверджують внесення річної плати за ліцензію (ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень);
3. Копії документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою;
4. Копію документів від ДАБІ - сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію;
5. Копії дозволів Держпраці на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Згідно останніх змін до податкового кодексу ліцензія може видаватися для об’єктів, розташованих на земельній ділянці з будь-яким цільовим призначенням. Також тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб’єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право зберігання пального .
Абсурдністю даних змін являється відсутність почерговості отримання дозвільних документів. Дозвільні документи для отримання ліцензії на зберігання пального для власних потреб розділяються на документи: 1. дозвільні документи, пов’язані з проектуванням об’єкта будівництва (відповідність цільового призначення земельних ділянок під об’єкт забудови); 2. дозвільні документи, пов’язані з будівництвом резервуарів для нафтопродуктів (Дозволи і Сертифікати закінченого будівництва об’єктів від ДАБІ); 3. дозвільні документи, пов’язані з експлуатацією об’єкта будівництва (Дозволи Держпраці). Не може видаватись ліцензія тільки на підставі дозвільних документів Держпраці, які підтверджують безпечну експлуатацію об’єктів будівництва. Відсутність проектної і будівельної документації є грубим порушенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI. Таким чином, в змінах до Податкового кодексу пропонується всім суб’єктам господарювання добровільно сповістити про порушення вимог містобудівних нормативних актів. Ємність з паливом вважається об’єктом будівництва, якщо вона розміщена на фундаменті. Нормативні документи, які визначають резервуари з паливом об’єктами будівництва: ДБН Б.2.2-12:2018 ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВА ТЕРИТОРІЙ – визначають будівництво АЗС; ДБН В.2.5-20-2018 Газопостачання. Інженерне обладнання будинків і споруд – визначають будівництво газових резервуарів. Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 чітко регламентує віднесення ємностей для нафтопродуктів до об’єкта будівництва (1252.1 - Резервуари для нафти, нафтопродуктів та газу). Згідно «ДБН Б.1.1-14~2012. Склад та зміст детального плану території» розміщення резервуарів для нафтопродуктів повинні розташовуватись тільки на земельних ділянках з певним цільовим призначенням і не повинні суперечити затвердженому детальному плану території населеного пункту.
Ліцензії на зберігання пального суперечать Національному класифікатору України видів економічної діяльності (КВЕД). У класифікаторі відсутній код платника для зберігання пального, а наявні тільки КВЕД 46.71 : Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.12 : Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 47.30. Роздрібна торгівля пальним. Тому у адвокатів, юристів буде достатньо аргументів ставити під сумнів законність ліцензій на зберігання пального для власного споживання.
Після оприлюднення на сайті ДФС відкритого списку користувачів ліцензіями є ризик незаконних кримінальних переслідувань проти компаній, які отримали ліцензії ДФС без документів, що засвідчують введення будівельного об’єкту в експлуатацію. Місцеві прокуратури можуть відкривати кримінальні провадження за зверненнями фіктивних громадських організацій. Найпоширеніші статті Кримінального кодексу для шантажу директорів підприємств: ст.275 КК України (порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд); ст. 272 КК України (порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою); ст. 204(незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів).
Враховуючи викладені вище проблеми, пов’язані з легальним будівництвом резервуарів для нафтопродуктів,
Зміни в Податковий кодекс, що вносяться від 23.11.2018 р до п. 14.1.6 ПКУ- вводиться дискримінаційне обмеження для суб’єктів господарювання, які не відносяться до платників єдиного податку 4 групи. А саме, обмежується загальна місткість ємностей для зберігання пального об’ємом в 200 кубічних метрів, при перевищенні якого приміщення або територія суб’єкта господарювання визнається акцизним складом. Просимо врахувати, що платники єдиного податку 4 групи і так мають значні податкові пільги, порівняно з іншими платниками, а саме звільнені від обов’язку нарахування, сплати та подання звітності: 1) із податку на прибуток підприємств; 2) податку на майно (у частині земельного податку); 3) рентної плати за спеціальне використання води.
Багато суб’єктів господарювання, які придбали ємності загальною місткістю понад 200 кубічних метрів, мали на меті побудувати резервну систему на випадок проблем із постачанням природного газу чи на випадок цінових коливань та перебоїв поставок палива, щоб у разі потреби забезпечити безперебійне виробництво та уникнути простоїв, проте, не використовують всі ємності у своїй діяльності або взагалі тимчасово не використовують. Проте, досить складно демонтувати частину ємностей з території підприємства, якщо вони не використовуються в діяльності, особливо, коли це підземні резервуари та не завжди можливим є здача їх в оренду, що пов’язано з відсутністю під’їзних шляхів та іншими особливостями. Тому не можна ставити в залежність визначення акцизного складу від об’єму ємностей, які просто знаходяться на території підприємства, потрібно брати за основу саме обсяг споживання, який має бути для всіх однаковим. Чи обсяг споживання у нас тепер залежить від системи оподаткування?
У зв’язку зі змінами до п. 14.1.212 ПКУ кардинально змінилось визначення термінології «реалізація пального». Згідно зі змінами, Реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної
передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.
У зв’язку з цим виникають досить суперечливі питання у визначенні правового статусу підприємств-посередників з реалізації пального, що працюють без власних транспортних засобів і місць оптової торгівлі пальним (постачають пальне транспортом свого постачальника безпосередньо на склад свого покупця з переходом права власності), але не здійснюють фізичний відпуск пального. Виникає колізія, коли підприємство здійснює оптову торгівлю пальним на підставі договору поставки, але при цьому не є платником акцизного податку, бо фізично не відпускає пальне.
На даний момент більшість суб’єктів господарювання, особливо тих, що просто використовують паливо для власних потреб та не здійснюють його реалізацію, ще не до кінця розбираються в усіх нововведеннях, що стосуються обігу пального та вступають в дію з 1 липня 2019 року, переважним чином через відсутність предметних консультацій з боку контролюючих органів, відсутністю форм заяв на отримання ліцензій, наявністю неоднозначних трактувань в законі. Як ми описували вище, для приведення документів у відповідність до чинного законодавства не вистачить одного місяця, який залишився до набуття чинності нової редакції закону, в середньому цей процес займає більше року, тому цілком прогнозовано що більшість суб’єктів господарювання фізично не встигнуть отримати ліцензії до 1 липня чи обладнати акцизні склади рівнемірами і витратомірами-лічильниками, що наражає їх на небезпеку отримати штрафи, розмір яких подеколи перекриває всю суму отриманого підприємством прибутку за рік. Що робити таким підприємствам – просто зупиняти діяльність з 1 липня? В країні, яка знаходиться в стані війни та на грані дефолту, зараз якраз саме той час, щоб цілеспрямовано сприяти згортанню бізнесу, особливо сільськогосподарських підприємств, які забезпечують весь продовольчий резерв і не можуть припинити свою діяльність в розпал сезону, навіть якщо це загрожує штрафами.
У разі наявності у підприємства двох приписів, порушення за якими не усунуті, при наявності третього порушення - застосовувати штраф. Якщо підприємство дійсно законно працює, то воно буде зацікавлене у найкоротші терміни усунути порушення і надалі працювати чесно й законно в рамках чинного законодавства і без штрафних санкцій. Підприємства і ДФС мають працювати по одну сторону барикади та спільно сприяти процвітанню і збагаченню нашої країни, а не створювати такі умови, щоб покарати непідйомним штрафом за будь-яке незначне порушення, яке сталося не внаслідок злого умислу, а скоріше через незнання чи неправильне трактування норми закону.
Сподіваємось на розуміння проблем бізнесу та підтримку наших ініціатив по недопущенню зростання тіньового ринку нафтопродуктів.
