- 80
Питання про транспортування російського газу через територію нашої країни, тоді як росія веде проти українського населення геноцидну загарбницьку війну, піднімається і порушувалося раніше неодноразово. І хоча агресор кошмарить Україну вже десятий рік, після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, і ще більш гостро з вересня, з початком масованих обстрілів ракетами енергетичної інфраструктури, це питання постало руба. Після підриву окупантом Каховської ГЕС та прихованої підготовки ядерної катастрофи на Запорізькій атомній електростанції питання про зупинку транзиту вже стало наболілим.
Дія Угоди з транзиту газу українською територією між ПАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» закінчується 31.12.24 р., вона була підписана внаслідок складного переговорного процесу за участю Європейської комісії.
У той період росія за сприяння великих європейських компаній наполегливо реалізовувала проект «Північний потік-2», щоб транзит через територію України став неактуальним, а Європа стала залежною від безтранзитних поставок через Балтику. Були періоди, коли частка газу, що імпортується з росії, становила понад 45% - 47%, а в окремих країнах Євросоюзу - і того більше. Але ці часи для «Газпрому» закінчилися, більшість позицій на євроринку було втрачено протягом 2021 року та після вересня 2022 року, коли було підірвано «Північні потоки».
Однак Євросоюз все ще продовжує споживати російський газ і до сьогодні. У країнах Європейського Союзу було ухвалено рішення про скорочення споживання ПГ, а також про інтенсифікацію процесу переходу на відновлювані джерела енергії, і, що важливо, згідно з планом RePowerEU – про заміну російських енергоносіїв та ін. викопних джерел енергії на ринку Європи. Наразі Євросоюз не може повністю відмовитись від російських енергоносіїв, але відсоток постачання трубопровідного газу значно знизився. У I кв. 2023р. він становив менше 6%, основна частина була отримана з родовищ Каспійського і Північного морів, Північної Африки, а також у вигляді ЗПГ і з газових сховищ.
Але імпорт ПГ як трубопроводом, так і ЗПГ з росії до Європи все ще триває, і рішення про його повну заборону поки що немає, а в окремих країнах поставки продовжуються в повних обсягах за договорами (у колишніх кількостях). Такі країни як Угорщина, Італія, Австрія та Словаччина все ще споживають газ із трубопроводу, але, як повідомляють засоби масової інформації, вони знаходяться в пошуках альтернативи. Наприклад, за повідомленнями Politico, Австрія у лютому отримала 57% російського блакитного палива. ЗПГ приймали у багатьох європейських терміналах (Іспанії, Бельгії, Нідерландів), і після процесу регазифікації він потрапляв до спільної європейської мережі. Фінський Центр у галузі енергетичних досліджень CREA оцінює загальне споживання газу (трубопровідного та ЗПГ) державами ЄС за 5 міс. 2023р. у 6,3 мільярда €. У минулому році ця сума була значно більшою, так як і ціна газу з росії була в кілька разів вищою.
Постачання газу з росії до Європи здійснюється за двома маршрутами. Через свою територію Україна перекачує за добу від 40 до 42 мільйонів кубів (15 мільярдів за рік), «Турецький потік» пропускає ще близько 25 мільйонів кубів на добу. Таким чином, українська ГТС все ще залишається основним та надійним транспортувальником газу до Європи.
Але чи доцільно для нас здійснювати транспортування в економічному плані? Зважаючи на той факт, що на даний момент ГТС від 70 до 80 відсотків доходу отримує саме за транспортування газу, така доцільність є. Але пріоритетом у цьому питанні є не економічна вигода. Як і раніше, Україна наголошує, що наша газотранспортна система залишається відповідальним транзитером для Європейського Союзу і, в міру здійсненності, всіляко сприяє європейським партнерам, як і ЄС допомагає нам.
Відповідальність до виконання транзитних послуг врегульована Стратегією зовнішньополітичної діяльності України від 26.08.21р. (п.62 говорить, що «Україна залишатиметься надійним та відповідальним партнером ЄС у питанні транзиту газу, що слугуватиме гарантією зміцнення енергетичної безпеки Європи, розвиватиме стратегічне партнерство з ЄС в енергетичній сфері. Буде продовжено роботу з метою забезпечення повної інтеграції енергетичних ринків України та ЄС»).
Угода про асоціацію Україна-Євросоюз також містить гарантії виконання умов транзиту (п.1 ст.276 «Збій у постачаннях», «кожна Сторона гарантує, що оператори системи передачі вживатимуть необхідних заходів для того, щоб:
а) мінімізувати ризик випадкового переривання, скорочення або зупинки транзиту та транспортування;
б) швидко відновити нормальну роботу такого транзиту або транспортування, яке було випадково перервано, скорочено або зупинено».
Таким чином, Україна не може самостійно ухвалити рішення про відміну транзитних зобов'язань, цю дію потрібно провести узгоджено.
але і воно має бути ініційованим нашими європейськими партнерами (рішення, що забороняє імпорт, або про можливість скасування транзиту має виходити від Ради Євросоюзу). Країни ЄС продовжують споживання газу з росії, саме тому, незважаючи на те, що вже другий рік у нас йдуть повномасштабні воєнні дії, транзит газпромівського газу нашою територією все ще зберігається. Однак до нових реалій, і в технічному, і у фінансовому відношенні, потрібно готувати і нашу газотранспортну систему. Потрібно оптимізувати витрати оператора, виводячи з експлуатації об'єкти, що не використовуються, або використання шляхом зміни профілю незадіяних компресорних станцій в об'єкти маневрової електроенергетики.
Чи є правильним те, що країна-агресор досі одержує кошти в ЄС, які підуть на подальше знищення нашої країни, яка є кандидатом у члени Євросоюзу? Принаймні, це не є логічним, при тому, що Європарламент визнав росію державою - спонсором тероризму.
